Офіційний сайт сектору культури і туризму Новосанжарської РДА  |  39300, смт.Нові Санжари, вул. Центральна, 25  |  +38 (05344) 3-19-67  |  Всі контакти
Туристичні маршрути
Між Оріллю та Ворсклою, або за вісім днів навколо Сухої Маячки
Туристичний маршрут Між Оріллю та Ворсклою

І категорія: с.Нехвороща – с . Маячка – м . Кобеляки – смт Білики – смт Нові Санжари – с . Старі Санжари – с . Мала Перещепина – с .Нехвороща (142 км.).

ІІІ ступінь: с. Нехвороща – с . Маячка – с . Канави - (переїзд автобусом)- м. Кобеляки – смт Білики – смт Нові Санжари – с . Старі Санжари – с. Мала Перещепина (85 км).

Населені пункти, через які проходить маршрут:
с. Нехвороща, с.Бурти, с. Маячка, с. Канави, с. Сухинівка, с. Лісне, м. Кобеляки, с. Кунівка, с. Комарівка, с. Кустолові Кущі, смт Білики, с. Забрідки, смт Нові Санжари, с. Клюсівка, с. Кунцево, с. Ганжі, с. Старі Санжари, с. Пристанційне, с. Мала Перещепина, с. Крута Балка, с. Нехвороща.

с. Нехвороща (початок маршруту).

Як доїхати:

Село Нехвороща вибрано на початок маршруту тому, що тут дуже хороше автобусне сполучення з Полтавою та Новими Санжарами. Протягом дня з центрального автовокзалу м. Полтави відправляється чотири автобуси на Дніпропетровськ. Крім того з автостанції №2 є три рейси Полтава-Нехвороща. Всі автобуси проходять через районний центр Нові Санжари, і на відстані 0,5 км від залізничної станції Нові Санжари. Всі автобуси ідуть і в зворотному напрямку. Можна також використати і свій транспорт.

Що цікавого:


Нехвороща-старовинне село, яке розкинулось на правому березі мальовничої річки Оріль. Річка Оріль в даному селі дуже широка і тиха. В річці водиться багато риби та раків. Поряд з річкою на межі Полтавської і Дніпропетровської областей проходить канал Дніпро-Донбас. На даний момент річка дуже мілководна, бо багато води через дренажний канал із-за недбалості деяких підприємців виходить в канал Дніпро-Донбас. Ще тут є цікаві місця-це пам’ятник загиблим воїнам та нова школа. Кілька століть тому в Нехворощі була козацька застава, а через село проходила оборонна лінія.

Де можна зупинитись:

Дуже хороші місця для стоянок туристів між дренажним каналом та каналом Дніпро-Донбас ( стоянка “Канал”) , та на “Циганці”(стоянка “Циганка”). Всі стоянки позначені на карті, яка додається.

Нехвороща – Бурти - Шедієво (12 км)
Перехід:

Здійснюючи перехід, треба йти вниз по течії річки на південний захід так, щоб пагорб був праворуч, а річка - ліворуч. Через 4 км за селом поворот на Бурти. Перед Буртами можна піднятись на найвищу точку Новосанжарського району понад Оріллю -119 м над рівнем моря.
До Шедієвого можна пройти верхом гори по трасі або низом попід горою, а потім піднятися вверх до школи.

Що цікавого:

В Шедієво в різні роки перебували І.П.Котляревський, Т.Г.Шевченко.

Т.Г.Шевченко в своїх творах оспівав мальовниче село Бурти (“Наймичка”).

Також він намалював тут декілька картин. В районі Шедіївської школи був маєток генерала-губернатора Авілова з замком, який зруйнували в 1905р. А сама школа-це одне з приміщень маєтку. На даний момент десь знаходиться підземний хід з книгами, сріблом і вином, але його до цього часу не знайшли.

З гори видно шедіївський лиман з верболозом і очеретом, а також відкриваються приорільські краєвиди Дніпропетровської області. По горі розмістились нові будівлі села Шедієво.

Де можна зупинитись:

Стоянки можуть бути перед Буртами(“Бурти”), між Буртами та Шедієвом на горі в шовкунах (“Лиман”) або за селом.

Шедієво – Маячка - Канави (15 км).

Перехід:

Здійснюючи перехід в цьому напрямку, майже весь час треба рухатися на південний захід. Виходити треба по горі, трохи вище села Шедієво (Новоселівка) по ґрунтовій дорозі. Дійшовши до Куминої балки, треба спуститись вниз до річки Орелі (до “Єрика”). Потім понад берегом річки іти майже аж до села Маячки (аж за “Білий Горб”).

Там перейти річку вбрід на іншу сторону. Перехід на іншу сторону для того, щоб обминути болотисту місцевість. Дійшовши до мосту, треба повернути праворуч на міст і зайти в село Маячка. Виходити із села треба по дорозі, повернувши за стадіоном через 100м ліворуч по ґрунтовій дорозі, яка луками веде до річки. Від річки можна піднятись на Глашину гору, з якої добре видно село Канави, а вдалині навіть районний центр Дніпропетровської області - Царичанку.

Що цікавого:

При виході із Шедієвого видно козацьку могилу серед степу широкого. З гори дуже добре видно село Лівенське. Між “Єриком” та “Білим Горбом” є місце, де дуже багато білого латаття, де чоловіки дарують своїм коханим білі лілії. По іншу сторону Орілі тягнуться листяні і хвойні ліси.

Село Маячка відоме академіками Левицькими. Григорій Кирилович Левицький (1697-1769) - живописець і гравер різцем на міді, родом із козацької родини Носів. Він розписав іконостас Андріївської церкви в Києві. Дмитро Григорович Левицький (1735-1822) – художник-портретист, син Григорія. Він навчався в Києві, працював в Москві та Петербурзі, з 1770р. академік. Намалював портрет Катерини ІІ.

Орест Іванович Левицький - народився в с. Маячка в родині священика, вчений - вивчав історію селян.

Посеред села стоїть красива нова Свято-Миколаївська церква. Тут є також пам’ятник загиблим воїнам та пам’ятник першому трактору. Міст через Оріль унікальний тим, що він зроблений із труб. Глашина гора відома запеклими боями під час Великої Вітчизняної війни.

Більше інформації можна почерпнути в шкільному музеї.


Де можна зупинитися:

Стоянки розміщені понад Оріллю. Це стоянки: ”Єрик”, “Білий Горб”, ”Маячанська”, “Глашина гора”, “Канавська”.


Канави – Сухинівка – Кобеляки (23 км)

Перехід:

Шлях пролягає в західному напрямку. За селом Канави проходить траса Нехвороща –Кобеляки, по якій потрібно рухатись в напрямку Кобеляк. Дійшовши до села Сухинівка, треба звернути праворуч в напрямку села Лісне. За селом Лісне треба дотримуватися дороги, яка огинає сосновий ліс і виходить на трасу Кобеляки –Дніпропетровськ. Далі потрібно рухатись в напрямку Кобеляк. Перейшовши міст через Ворсклу, направляємося в центр м. Кобеляк.

Що цікавого:


В селі Канави ми можемо милуватися краєвидами приорільської природи, пагорбами та ярами. На шляху до села Сухинівка, ми потрапляємо в степову зону: з луками, полями та лісовими смугами. Неподалік села Іванівка - невелике озеро, де багато риби. Біля села Лісне відкривається краєвид на болотисту місцевість з великою рослинною різновидністю: очеретом, осокою, рогозом та верболозом.

З мосту біля м. Кобеляк через річку Ворсклу видно піщаний острів, до якого підходить частина старого мосту, розваленого в період Великої Вітчизняної війни.
В м. Кобеляки можна відвідати музей літератури і мистецтва, де ознайомимося з видатними людьми Кобеляцького району: О.Гончарем, А.Головком, П.Загребельний, Михайлик, Остроградський.

В центрі міста височиться Свято - Миколаївський храм. Кобеляки відомі клінікою Касяна, в яку приїжджають лікуватися люди звідусіль.

Де можна зупинитися:

На цій ділянці маршруту можна зупинитися неподалік від села Сухинівки: т/с “Сухинівська”, т/с “Лісна” між с. Лісним і м. Кобеляками, а також на т/с “Кобеляцька” –неподалік мосту через Ворсклу.


Кобеляки – Комарівка – Білики (20 км)

Перехід:

Виходити з м. Кобеляк потрібно понад берегом Ворскли. До річки можна спуститися по дорозі, яка іде за церквою вниз. Берегом річки тягнеться доріжка, якою можна пройти декілька кілометрів. Доріжка губиться в лісі, і далі потрібно йти лісом. Листяний ліс неширокий,у ньому ми можемо зустріти різні види тварин: зайці, лисиці, косулі і дикі кабани.

Дійшовши до озера, потрібно рухатися вгору, бо далі непрохідна місцевість. В цьому місці знаходиться вершина висотою 123 метри над рівнем моря. З гори ми можемо побачити газопровід “Дружба”, який проходить над річкою. До газопроводу також можна зійти вниз по доріжці. Рухатись до села Кунівка треба горою ґрунтовою дорогою, бо над річкою дуже крутий схил.

В селі Кунівка спускаємося вниз до річки Ворскла, де переходимо понтонним мостом на лівий берег, і направляємося в село Комарівка. З Комарівки на Білики рухаємося ґрунтовою дорогою, яка лежить між річкою і сосновим лісом. Дорога виходить на луки.

В селі Кустолові Кущі, треба перейти міст через річку Ворсклу і прямувати в селище Білики.

Що цікавого:

Проходячи дану ділянку маршруту, можна милуватися краєвидами природи Кобеляцького району. Серед лісу знаходиться озеро.

Газопровід “Дружба”, прокладений в кінці 70-років ХХ століття, постачає природний газ в країни Європи.

Звернути увагу на понтонний міст через річку Ворсклу: він має властивість разом з водою підніматися вгору і опускатися вниз.

В селищі Білики можна відвідати цукровий завод та молочно-консервний комбінат, де можна поласувати, відомим на всю Україну, згущеним молоком. В селищі можна відвідати музей мистецтва, віддати шану герою Радянського Союзу Ф.І.Марченку та покласти квіти біля пам’ятника Мате Залці. У Біликах є свої “Золоті Ворота”, які було збудовано графом Вороновим.

За залізничним мостом є унікальне Кругле озеро або його називають Дзвоновим, глибина і ширина якого майже рівні (близько 12 метрів). За легендою, за часів Петра І, коли звозили дзвони на переплавку, один з них потонув у озері. Його не змогли дістати. І з тих пір, старожили стверджують, коли прикласти вухо до землі , чути його дзвін.

Де можна зупинитися:
На цій ділянці маршруту можна зупинитися на т/с “Газопровід”, т/с “Понтонний міст”, т/с “Кущі”, т/с “Кругле Озеро”, т/с “Золоті Ворота”.

Білики – Нові Санжари – Кунцеве (18 км)

Перехід:

З селища Білики виходимо через Федорівську школу. Дорога біля Федорівської школи веде прямо в Панський ліс. Через увесь ліс іде ґрунтова дорога.
На виході з Панського лісу, де закінчується ґрунтова дорога, на Нові Санжари можна піти навпростець лісом, між Забрідками і річкою Ворскла або обійти ліворуч улоговиною, вийшовши на село Забрідки.

В Нових Санжарах переходимо річку Ворсклу через підвісний міст і проходячи біля турбази відпочинку та оздоровчих таборів, виходимо до села Клюсівки.
Із села Клюсівки веде лугова доріжка до села Кунцеве. Дійшовши до Кунцівського лісу, потрібно звернути ліворуч до ГЕС.

Що цікавого:

Панський ліс селища Білики було посаджено паном Ліщиною, де налічується велика кількість видів листяних дерев. За Біликами, через річку Ворсклу, довгий час діяла поромна переправа.

В Нових Санжарах можна перейти через три підвісні мости: два через невеличку річку Ворону і один через Ворсклу. В селищі дуже багато різних пам’ятників: загиблим воїнам, Т.Г.Шевченку, воїнам –афганцям, ліквідаторам Чорнобильської аварії, жертвам голодомору, футбольному м’ячу. У військовому санаторії є бювет з мінерально-лікувальною водою.

В передмісті Нових Санжар, у мальовничому селі Зачепилівці народився відомий український поет, громадський діяч, лауреат багатьох премій, гордість нашої літератури - Б.І.Олійник.

Сучасною окрасою селища став місток Закоханих та Біла Альтанка, звідки відкриваються чудові краєвиди Новосанжарщини.

Село Кунцеве відоме своєю ГЕС, яку відкрили 1953 року, деякий час вона не працювала, але зараз діє та забезпечує електроенергією частину Новосанжарського району. В центрі села височить пам’ятник, що увіковічнює вічну славу героїв-воїнів.

Де можна зупинитися:


На цій ділянці маршруту можна зупинитися на т/с “Панський ліс”, т/с “Забрідки” т/с “Інкубаторна”, т/с “Табірна”, т/с “ГЕС”.

Кунцеве – Старі Санжари – Пристанційне ( 16 км )


Перехід:

З Кунцевого лежить шлях до села Ганжі через луки попід горою. В Ганжах потрібно піднятися на гору і далі рухатися дорогою з твердим покриттям до Старих Санжар. В Старих Санжарах головною вулицею робимо спуск до річки Ворскла. Цю річку переходимо по дерев’яному містку. За містком дорога, яка прямо веде до села Пристанційного через луки з великою кількістю озерець понад дачами, а потім через ліс. Дорога виходить в селі Пристанційному до залізничної станції, з якої тим, хто йде в похід ІІІ ступеня, можна виїхати в бік Полтави або Кременчука.

Що цікавого:


За Кунцевим можна роздивитись заплаву річки Ворскли. У Ганжах піднімаємося на гору, висота якої 131 метр. По дорозі на Старі Санжари можна побачити цілий комплекс нафтовидобувних установок, бурові вишки, ємності нафтопродуктів. У Старосанжарській школі є музей, у якому зібрані експонати та цікавий матеріал про життєвий шлях відомої правозахисниці Оксани Мешко. Школі присвоєно її ім’я . Через Ворсклу в Старих Санжарах пролягає дерев’яний міст. Це одна з небагатьох таких споруд на даний час. По дорозі на Пристанійне є декілька невеликих дерев’яних місточків. У невеличких озерцях можна зустріти білі лілії. Притулившись до лісу,- стоять дачі. У селі Пристанційному,серед мальовничого лісу розташована місцева школа.

Де можна зупинитись:


На цій ділянці маршруту можна зупинитись на т/с “ Кувейт”, т/с “ Старий брід”, т/с “ Дачна”.

Пристанційне- Мала Перещепина- Крута Балка (18 км)

Перехід:


Від села Пристанційного до Малої Перещепини веде каменка (дорога, викладена з каменю). Зайшовши в село Малу Перещепину, на межі каменки і асфальтівки потрібно повернути ліворуч в ліс, щоб відвідати місце знахідки Перещепинського скарбу, та місце поховання засновника Великої Болгарії- хана Кубрата. Уцентрі Малої Перещепини звертаємо ліворуч , щоб зайти до школи. Повернувшись назад в центр, йдемо по каменці на Круту Балку. Дорога веде на південний схід.

Що цікавого:

Неподалік від села Мала Перещепина є місце знахідки Перещепинського скарбу. Скарб з дореволюційних часів зберігається в Санкт-Петербурзі, в Ермітажі. Мала Перещепина славиться добрими відносинами із Болгарією.У 2001 році тут відбувся перший Собор болгар України, який став традиційним.
Біля села Перещепина, на території в 600га простягнулося Велике Болото - це найбільше болото України. Ідучи по каменці на Круту Балку ми перетинаємо р.Кустолове, яка дуже часто губиться в очеретах.

Де можна зупинитися:

На цій ділянці маршруту можна зупинитися на т/с “Скарб”, т/с “Велике Болото”, т/с “Кустолово”.

Крута Балка – Нехвороща (20км)

Перехід:


На Нехворощу здійснюється перехід по дорозі з твердим покриттям понад Азовською межею в південному напрямку. З обох боків дороги степова зона, де розміщенні поля з лісосмугами.

Що цікавого:

Село Крута Балка відоме своїми ставками (цілий каскад ставків). По- серед села височить тополя, яку, навіть при великому бажанні, не зможуть обійняти чотири чоловіки. Неподалік Крутої Балки є село Дудкин Гай, в якому стоїть найстаріша і найкрасивіша церква Новосанжарського району. Вона побудована з дерева. При підході до Нехворощі, можна потрапити на місце козацької застави. Також біля Нехворощі видно нафтодобувні установки.

Де можна зупинитися:

У селі Крута Балка можна зупинитися біля ставків на т/с “Ставки”. Також можна зупинитися біля села Мала Нехвороща на т/с “Азовська межа” і перед селом Нехвороща т/с “Яри”.

Закінчивши похід, можна виїхати з автостанції села Нехвороща в напрямку Полтави та Дніпропетровська. Недалеко від траси Нехвороща – Нові Санжари знаходиться село Суха Маячка, в якому всіх туристів зустрічають гостинно. Заходьте. Чекаємо.


Де можна отримати інформацію:

Проходячи цим маршрутом, інформацію можна отримати в школах, сільських та селищних радах, у музеях, бібліотеках, а також при спілкуванні з місцевими жителями. Виходячи на маршрут, бажано опрацювати путівники по Новосанжарському та Кобеляцькому районах, енциклопедичний довідник “Полтавщина” та інші джерела.
У Кобеляках, Нових Санжарах та Біликах працюють музеї, які можна відвідати. Зареєстровані музеї працюють в Малоперещепинській, Маячанській школах. При деяких інших школах та будинках культури існують також музеї.

Опубліковано: 27.11.2016
Читайте також:
© 2018   Cектор культури і туризму Новосанжарської РДА.  |  39300, смт.Нові Санжари, вул. Центральна, 25  |  тел.: +38 (05344) 3-19-67  |  e-mail: info@kultura-ns.gov.ua